Понеділок, 25 червня 2018

mizhhirya chust perechin svaljava tjachiv volovets irshawa berezniy vinogradiv rachiv berehovo muka4evo uzh horod

До уваги читачів Перечин онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

На сайті 792 гостей та відсутні користувачі

 

   В одній країні цвіте сакура, кругом зеленіє трава, повітря наповнене чарівними ароматами. А десь весна – це дощі і замети, які довго тануть, пише Vsviti.

 

Японія

 

  

Японські вишневі дерева, іменовані сакурою, цвітуть в цій країні щовесни.

 

Глейшер-Бей, Аляска

© depositphotos.com

 

 

   У той час як всюди природа вже починає прокидатися, на Алясці все ще панує зима, сніг навіть не думає танути і лежить аж до травня.

 

Берхтесгаден, Альпи

 

© depositphotos.com

   На вершинах гір сніг лежить цілий рік, а ось на їх схилах навесні починає зеленіти трава, розпускаються цілі квіткові галявини, на яких так і хочеться полежати.

 

Південна Німеччина

 

© depositphotos.com

  Погода у Німеччині навесні спроможна на сюрпризи, погожі дні можуть змінитися снігопадом, здебільшого це відноситься до березня. У повну силу весна тут вступає лише у квітні.

 

Льон Сконе, Швеція

 

© flickr.com

   Весна відноситься до періоду міжсезоння, і в цей час погода тут мінлива, бувають вітри і часті опади. У травні на півночі Швеції починаються білі ночі, коли сонце знаходиться над горизонтом майже протягом доби, заходячи лише на кілька годин, буває час, коли воно не заходить взагалі.

 

Корея

 

© depositphotos.com

   Весна у Кореї виключно прекрасна і багата різними кольорами. Відразу після того як сніг починає танути, на світ з'являються білі, фіолетові, рожеві квіти на запашних магноліях, цвіте сакура, полум'яно-червоні азалії, камелії, жовтий ріпак, і з кожним днем ​​їх стає все більше.

 

Норвегія

 

© depositphotos.com

  Як не дивно, у Норвегії буває як рання, так і пізня весна. У теплий рік перші квіти можуть зійти навіть у лютому, але у травні може випасти сніг. Як тільки стає більш-менш тепло і сонце починає пригрівати, норвежці всі як по команді сідають на відкритих терасах кафе. Першу в сезоні чашку кави або келих пива на веранді ніяк не можна пропустити!

 

Англія

© ru.depositphotos.com

   Зазвичай весна у Великобританії досить тепла, проте погода часто мінлива. В одну мить тепле сонечко може змінитися холодом і дощем.

 

Tower Grove Park, США

 

© ru.depositphotos.com

   Багата флора і фауна з легкістю струшують із себе сніжне покривало і радіють ласкавим сонячним променям.   Середня температура навесні в Америці дорівнює 12-22 ° С. Саме цей час року вважається найбільш сприятливим для туристів, охочих дізнатися про культуру і природу цієї країни.

 

Тенеріфе, Іспанія

 

© flickr.com

   Весна в Іспанії, як і у більшості європейських країн, – одна з найкрасивіших пір року, що радує дружним цвітінням і швидким підвищенням температури. Особливо красива і свіжа весна в острівній частині країни.

 

      Триває голосування за учасників онлайн-кастингу телевізійного проекту "Топ-модель по-українськи". Переможцем має шанс стати молодий ужгородець Артур Сумара, пише zaholovok. Тож закарпатці ще мають можливість проголосувати за свого земляка.

   Артуру 21 рік. Хлопець розповідає про себе: "Займаюсь зйомкою відео для фотобанків. Я є на вітринах магазинів "Motorsport" у місті Ужгород, Львів, Харків. Мав досвід зймоки у відеокліпах. Маю дві обкладинки журналів і 12 обкладинок книг. Брав участь у Kosice Fashion Week 2015 та у весільних проектах. Також брав участь у рекламних проектах комплексів відпочинку Закарпаття. Про себе: позитивний, енергійний іноді на емоціях. Instagram: artur.rmnvch".

    Проголосувати можна на сайті конкурсу.

 

 

 

    На території скансену розташована Михайлівська дерев’яна церква 1777 року. Унікальна вона тому, що це одна з небагатьох дерев'яних церковних споруд в Україні, яка збережена до 21 століття.

   Ужгородський блогер Олександр Богданов опублікував її фото з незвичного ракурсу. За його словами, вони відзняті за допомогою дрона членами солотвинського клубу аерофотозйомки.

 

 

foto

   Сьогодні, 9 березня, вся Україна відзначає день народження Великого Кобзаря.

 

    Тарас Григорович Шевченко, народився 9 березня 1814 року. Ця дата відома всім українцям та багато шанують пам’ять Кобзаря в цей день.

   Не всі знають, що Тарас Шевченко був не тільки великим поетом, а ще й художником, а також революціонером-демократом. Батьки його померли рано, спочатку мати. Після її смерті батько одружився вдруге, в цей період життя Тараса Шевченка було не дуже радісним. Коли Кобзарю було 12 років – помер і батько, після цього почалося дуже складне кочове життя маленької безпритульної дитини.

    Починаючи з шістнадцятирічного віку Тарас Григорович був слугою у поміщика Енгельгардта, що мало на увазі собою статус кріпака. Поміщик зауважив у Шевченка здатність до живопису і відправив його на навчання до портретиста Яна Рустема, який в той час викладав у Віленському університеті. Там Кобзар навчався близько півтора років. Після цього Енгельгардт відправив юнака вчитися у Василя Ширяєва. Разом з учителем Тарас Григорович брав участь у розписі петербурзького Великого театру. Така щедрість з боку поміщика пояснювалася тим, що він хотів зробити з Тараса Шевченка домашнього кріпосного живописця.

    1836 рік став поворотним у долі Тараса Григоровича Шевченка. Він познайомився з художником Сошенко, який, в свою чергу представив юнака Григоровичу, Венеціанову, Брюллову і Жуковському. Всі ці люди брали найактивнішу участь у звільненні Тараса Григоровича Шевченка з кріпацтва. Через 2 роки ця спроба все ж увінчалася успіхом. Воля великого Тараса Григоровича Шевченка була куплена за 2500 рублів. Саме стільки коштував портрет графа Виельгорского, який взявся написати Брюллов.

   Поетичне обдарування Тараса Григоровича Шевченка розквітло в період з 1840 по 1846 роки. У цей час поет написав свої найкращі твори.

   Давайте ж згадаємо найяскравіші і красиві цитати Тараса Григоровича Шевченка. І ще раз переконаємося, наскільки ця людина була талановита!

  • І буде варт на світі жить, як матимеш кого любить.
  • І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
  • Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.
  • Не дуріте самі себе, учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.
  • Огонь запеклих не пече.
  • Борітеся – поборете…
  • Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує.
  • Встане правда! Встане воля! І тобі одному помоляться всі язики вовіки і віки. А поки що течуть ріки, кровавії ріки!
  • Сльозами моря не долить.
  • Чи мало що люди обiщають, коли їм припаде нужда?
  • І то лихо – Попереду знати, Що нам в світі зострінеться…
  • …Тяжко, діти, Вік одинокому прожить, А ще гірше, мої квіти, Нерівню в світі полюбить.
  • Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє.
  • В своїй хаті своя й правда, і сила і воля.
  • Тільки ворог, що сміється…
    Смійся, лютий враже!
    Та не дуже, бо все гине,
    — Слава не поляже;
    Не поляже, а розкаже,
    Що діялось в світі,
    Чия правда, чия кривда
    І чиї ми діти.
  • Молітесь Богові одному,
    Молітесь правді на землі,
    А більше на землі нікому
    Не поклонітесь. Все брехня
    – Попи й царі…
  • Не питайте, чорнобриві,
    Бо люде не знають:
    Кого бог кара на світі,
    То й вони карають.
  • А правда наша п’яна спить.
  • Не так тії вороги,
    Як добрії люди —
    І окрадуть, жалкуючи,
    Плачучи, осудять,
  • Не показуй людям сльози, Терпи до загину!
  • Отак, буває, в темну яму
    Святеє сонечно загляне,
    І в темній ямі, як на те,
    Зелена травка проросте.
  • Гроші мур ламають.
  • Єсть люде на світі –
    Сріблом-злотом сяють,
    Здається, панують, –
    А долі не знають…
  • Не грiте залiзо не зогнеш.
  • Та вже ж, як кажуть, пiймав не пiймав, а погнаться можна.

    У справжньої української господині – якщо вона дійсно метка хазяйка – щонеділі на столі повинні красуватися вареники чи пироги із смачними солодкими начинками. В добротної галицької пані до недільного столу – обов’язково  пляцки, пише uzhgorod.in. Ну а закарпатські газдині свої сімї радують солодкими шитиминями. Традиційні рецепти із маком, сиром чи горіхами, сучасні кремові, качані, терті, колочені… Видів та смаків – безліч. Ну а як приходять великі празники – як Різдво чи Великдень, або храмове свято, на столи виставляють цілі таці з шитиминями. І якщо звичайні українські господині готують святкові столи за два дні, то закарпаткам до цього кухонного бдіння додається ще один: аби встигнути напекти й покремувати свої шитимині. 

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (шитимині_1)

«Коли печу – мені тут не тупотіть!»

    Хоча останнім часом, треба сказати, лінощі – або як це ще називають прогрес – далися взнаки, й не усі закарпатські газдині продовжують закарпатську  солодку традицію. Адже можна купити випічку в магазині, або замовити більш якісну в кондитерській за рогом. Але мало хто не погодиться, що домашнє – смачніше, бо роблене з любов’ю. Ну а ще, якщо йдеться про солодощі для дітей, то тут вже мало яка мама буде сперечатися з тим, що краще зробити смаколик самій з продуктів, в яких впевнена.

    А ще в сенсі печення шити минь йдеться не тільки про любов до рідних, для яких готуєш – а ще й про любов до справи. Адже станеш до плити з поганим настроєм – шити миня не виросте, або впаде і не пропечеться, буде глевка, або підгорить… Тому ще з дитинства пам’ятаю: як мама, а вона у нас знана шитиминниця, ставала до столу з таблою та качалкою та включала духовку – нам з братом краще було йти з кухні геть, аби не галасувати, не тупотіти, не макати пальці в крем та не обгризати щойно спечені краї тістових листів. Особливо, коли пеклися шитимині на свята. Мама починала роботу завжди в четвер: напікала тісто, зазвичай, порцій 4-5, в п’ятницю варила креми та їх перемазувала, а в суботу уже готувала м’ясні страви до гостини. Правила змінилися для мене, як підросла: тоді вона вже навпаки кликала дивитися за роботою та пробувати самій – аби навчитися, а тоді довіряла пекти так звану «шитиминю на неділю». 

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (шитимині_3)

Жаль, що зникли сокачки

    Питаю у мами, де навчилася шитиминній справі. Каже, там, де й усі – на весіллях.

- Раніше, ще років із 15 тому, весілля здебільшого правили вдома, в шатрах, а не в кафе. Відомо, що за тиждень до дійства в ґаздівстві працювали сокачки – готували наїдки. Ну а першими роботу починали шитиминниці – сходилися у вівторок, починали випікати «молоті», «кифлики», «книжечки», горішки та грибочки – шитимині з пісочного та листового тіста, яке теж качали власноруч, - розповідає Людмила Когутич. – Якщо весілля було на 200 чоловік, то напікали таких сухих шитиминь під тисячу штук  з різними начинками: лекваром, маком, горіхами… Оце у вівторок працювали з кифликами, у середу пекли «качані» або «мішені» шитимині (тобто, з тіста, що замішувалося та розкачувалося), а у четвер колотили «колочені» (які заливають в тепші-форми рідкими) та «пішковти» ( тісто без муки).

    Шитиминь завжди напікали на весілля багато, бо їх потім роздавали на гостинці весільним гостям. У суботу люди просто брали їх у серветку зі столу, коли понад ранок розходилися по домівкам, а у неділю газдиня кожного,  хто йшов, честувала пакуночком з шитиминями, ну а в понеділок ще роздавали ці солодощі тарілками близьким родичам. Звісно, на це йшли неабиякі ресурси – й тепер при підготовці весілля будь-хто вам скаже, що найдорожче – це випивка та шитимині.

- Але ота практика із сокачками за спільним випіканням шитимінів – це був незрівнянний досвід, - каже Людмила Когутич. – Жінки обмінювалися старими й новими рецептами, ділилися ньюансами щодо майстерності випічки, одна одній підказували – ти навчалася й вчила одночасно, - каже Людмила Когутич. Жінка показує записник із рецептами, де понад 300 позицій, багато із них називаються приблизно так «Колочене з маком (Марьки)», «Пішковта (Любина)», « Воко (Оленки)» - це записані рецепти після отаких-от спільних майстер-класів на весіллях.

 – Ну й крім того, спільна робота – це завжди весело, жартували, співали сороміцьких пісень. Жаль, що зараз ця традиція уже майже втрачена. 

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (шитимині_4)

Так, це – непоганий бізнес

     І справді: нині на весілля шитимині печуть – але роблять це жінки-родички  на замовлення газдині зазвичай вдома, на своїх кухнях. Позитив в цій справі – те, що кожна жінка знає свою духовку, як пече, як швидко нагрівається, з якого боку швидше росте… Тому можна бути більш впевненою у результаті. То ж родички заздалегідь домовляються, хто що пектиме, дають список потрібних продуктів, печуть, а тоді просто звозять газдині. Родичкам за роботу з шитиминями не платять грошей, розрахунок тут також традиційний закарпатський : «буду тти довжна». Але коли в роду нема кому пекти – наймають шитиминниць, жінок, які на такому своєму умінню заробляють. Причому, непогано.

    Про шитимині як підробіток, або й навіть бізнес, розпитую сусідку – пані Ольга пече шитимині на гостини та весілля.

- Зараз така робота значно здорожчала, враховуючи що зросли ціни на газ, електрику, тому тільки за роботу за одну шитиминю беруть близько 100 (плюс-мінус 20 гривень) – це якщо ваші продукти, а якщо жінки печуть зі своїх продуктів – то розраховують від 180 до 300 гривень за шитиминю, залежно від рецепту, - розказує пані Ольга.

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (шитимині-8)
 

    Замовляють по моді – кремові тіста, зараз рідко хоче качані шитимині, із сухими начинками, каже Ольга. А це й краще, бо «колочені» відносно прості й швидкі в роботі: заколотив тісто, вилив на тепшу, спік, вийняв – та й берешся за наступну. А далі вмикай фантазію – й при сьогоднішньому розмаїттю складових до випічки можна зробити неймовірне.

- Найбільше замовлення, яке готувала – це 35 шитиминь на весілля, управилася сама. Роботу почала в середу – спекла 15 порцій, потім в четвер ще 15-ть, у п’ятницю – допекла решту, і майже добу робила креми та перемазувала. Управилася до суботнього ранку, - але це рідко такі марафони, зазвичай замовлення – від 5 до 10 штук. Але от кума на Іршавщині має справжній бізнес на шитиминях: керує невеликим цехом з випічки, має жінок, які там працюють, це вигідний бізнес, бо вона закуповує продукти оптом, то в результаті вдається більше заробити. Тому так, шитимині це справді непоганий бізнес, - каже пані Ольга. 

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (шитимині_5)

Солодкий спадок від Австро-Угорщини

     Відомий закарпатський майстер солодощів – кондитер Валентин Штефаньо вважає, що культура пляцок на Галичині та шитиминь на Закарпатті має історичні корені – це такий собі солодкий спадок для нас від предків, що жили колись в Європі, в Австро-Угорщині. Кондитер в цьому сенсі вказує на красномовне свідчення – кількість цукерень та кондитерських на вулицях, зокрема, Ужгорода та Мукачева. І приємно бачити, що ця кількість зростає, каже він, значить, росте конкуренція, а відтак – і якість і смаки закарпаців. Адже клієнт зажди повернеться тільки туди, де смачно.

   Також цікава паралель, яку провів Валентин Штефаньо – що культура солодощів розвивається паралельно із культурою вина.

- Про Закарпаття все-таки можна говорити, як про суспільство із винною культурою, так, вона занедбана, але зараз відновлюється, й історично вона тут була зажди. Те, що ми їмо – прямо залежить від того, що ми п’ємо, - каже Штефаньо. – От Франція  – класична винна країна. Там подають різне  вино до різних видів м’яса,  вино до риби, до сиру, до будь-яких продуктів, навіть – вино до солодощів. Тому там висока й кондитерська культура, зокрема. У нас ці паралелі також спостерігаються. А от зверніть увагу на Чехію – там кондитерська культура набагато слабша за українську. Тому, що чехи п’ють пиво – й їхня кондитерка слабка. Там треба усе на пиві замішувати. От кофолу для чехів придумали через особливу любов цього народу до пива: коли «Кока-кола» прийшла до Чехії , цей напій там настільки погано продавався, що до його складу вирішили додати хміль. Після цього пішло. Я от думаю, якщо для чехів в макаруни теж хміль додавати – може, теж краще піде?- жартує Валентин Штефаньо. 

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (шитмині_6)

Вигідний туристичний бренд

- Шитимині – це крім усього іншого, ще один вигідний для Закарпаття туристичний бренд, який чомусь, не використовується, - каже керівник Мукачівського турінфоцентру Максим Адаменко. Він, зокрема, анонсував фестиваль шитиминь в Мукачеві цього року – але такий не відбудеться: нема кому представити свої роботи.

- В кондитерських міста мені сказали, що їхня продукція – не для вулиці, та й нікого виставити на два-три дні в парк, бо у людей, мовляв, повно роботи на виробництві солодощів в цехах, - каже Адаменко. – Але ідея  такого заходу залишається, можливо, для нього варто буде пошукати учасників так би мовити «з народу» – показати майстерність саме тих жіночок, сокачок, які печуть шитимині на гостини та весілля.

    Це також була б добра атракція для туристів в садибах, об сливо, там, де пропагують народну культуру, каже Максим.

- Тобто, наприклад, дають майстер-клас із ткацтва – а після туристів ведуть на кавіль з шитиминями, які приготувала господиня. Або й ще краще – влаштувати такі шитиминні майстер-класи для них. Це користувалося б попитом у туристів, - вважає Адаменко. 

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (кифлики_2)

І рецепт на додачу

     Ну а поки шитимині – давно визнаний бренд для закарпатців. Їх печуть й пектимуть – для родини, на гостини, навіть зароблятимуть на них: бо справна газдиня й чоловіку напече, й іншим встигне. А хто ще й туристів пригощатимете – дбатиме про м імідж, який у результаті теж завжди приносить гроші. Ну а поки слава про закарпатські шитимині ширитиметься семимильними кромками – ми з вами поділимось одним із смачних традиційних рецептів шитиминь. Розповімо про «Кедвет» (у перекладі з угорської означає «дорогий»). Названа шити миня так не спроста – бо печеться без муки, з 12 яєць, грецьких горіхів, за крем – сметана, збита з цукром, з молотими горіхами, та ще й горіхами прикрашена. Отож, спочатку печемо «пішковту», їх нам знадобиться дві. Для однієї порції тіста знадобиться: 6 яєць, 6 ст.ложок цурку (збити)+120 г молотих горіхів,+2 ст.ложки сухарів+1 порошок для печива. Спекти дві такі частини. Тепер готуємо крем: 5 ст.ложк сметани+3 столоів ложки цурку+120 г молотих горіхів. Кремом треба перемазати наші пішковти – за принципом бутерброду: один плат тіста, на нього крем, й тоді накрити другим. А зверху тісто потрібно змастити помадкою. Для неї треба перетерти в пінку гранульовану каву з цукром та водою (1 ст. ложка кави+3 ст.ложки цурку+3 ст.ложки води). Розмішати до утворення однорідної пінки. Помазати нею верхній шар тіста. Згодом на цю помазанку викладаємо рядочками половинки грецьких горіхів. Відстань розраховувати так, як потім нарізатимете. Після усіх цих операцій шитиминю треба покласти на 3-4 години в холодне місце, й опісля можна смакувати.

    Хай вам буде смачно!

Що українцю пироги, то закарпатцю – шитимині! (шитмині_7)

 

   Урочистості напередодні жіночого свята – 8-го березня відбулися у Тур'я-Реметівському будинку культури. Найрідніших берегинь вітали піснями і танцями і задушевною поезією.

     У ході свята найрідніших берегинь щиро вітали і більш досвідчені артисти, і малеча.

   Заворожуючим співом радували присутніх: Валентин Маліков, Юрій Онищенко, Софія Скубенич, Юрій Пйоса, Анастасія Головнич та інші. Зокрема, лунали пісні «Рушничок», «На зустріч долі», «Квітка душа» Ніни Матвієнко тощо.

    Бурхливими оплесками вітали ансамбль Тур'я-Реметівської ДМШ «Родина» під керівництвом Ольги Мицьки та наймолодших підкорювачів сцени – вихованців тутешнього ДНЗ «Лелека».

 

     Запальними танцями підірвали атмосферу у залі учасники клубу спортивно-бальних танців «Вероніка» під керівництвом Юрія Пйоси. Не залишили поза увагою і пластика, і грація рухів танцювального ансамблю «Турянська долина» (керівники – Іван Пастеляк та Едуард Воронич).

     Захоплюючі моменти присутні у залі й фотографували, й знімали на камеру. А на завершення – селфі на пам'ять в урочистій обстановці на клубній сцені.

 

Мирослава ГОЛОВНИЧ. Фото автора.

 

 

 

 

 

 

 

Loading...

ФОТОРЕПОРТАЖ

ОСТАННІ НОВИНИ

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

Пряма трансляція телеканалу "112 Україна"

Останні коментарі

  • Oh my goodness! Amazing article dude! Many thanks, However I am experiencing difficulties with your RSS.

    Детальніше...

     
  • Hurrah, that's what I was exploring for, what a material! present here at this blog, thanks admin of ...

    Детальніше...

     
  • выращивание томатов на окне

    Детальніше...

     
  • This is the right site for anyone who would like to find out about this topic. You realize a whole ...

    Детальніше...

     
  • поисковые магниты искателей magnitoss.ru (http://magnitoss.ru)

    Детальніше...

     
  • Everything is very open with a clear description of the challenges. It was truly informative. Your ...

    Детальніше...

     
  • Hello! I know this is kinda off topic nevertheless I'd figured I'd ask. Would you be interested in ...

    Детальніше...

     
  • I visited several web sites but the audio quality for audio songs existing at this web page is actually ...

    Детальніше...

     
  • continuously i used to read smaller content that also clear their motive, and that is also happening ...

    Детальніше...

     
  • Great article! This is the type of info that are supposed to be shared around the net. Shame on ...

    Детальніше...

     
  • I'm impressed, I have to admit. Rarely do I encounter a blog that's both equally educative and engaging ...

    Детальніше...

     
  • This is a topic which is close to my heart... Many thanks! Where are your contact details though?

    Детальніше...

     
  • Attractive section of content. I just stumbled upon your blog and in accession capital to assert that ...

    Детальніше...

Новини партнерів

Погода, Новости, загрузка...

Ми в соц. мережах

Каталог
сайтів України

український каталог