Субота, 24 червня 2017

mizhhirya chust perechin svaljava tjachiv volovets irshawa berezniy vinogradiv rachiv berehovo muka4evo uzh horod

До уваги читачів Перечин онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На сайті один гість та відсутні користувачі

гриби

  • Грибний сезон на Перечинщині: збирай та продавай

     
    19263934 435099270221857 1012239329 o
       Грибний сезон на Перечинщині відкрито. Полювання за трофеями продовжується. Гайда за грибами!
     
        У цей період між грибниками ідуть справжні змагання: хто більше уполює грибів, той і більше на них заробить. А заробляють по-різному. Одні здають до ресторанів, інші вистоюють із повними кошиками дарів, де і червоні, і білі, грабові й ліскові, на ринку, біля автотрас. Кому щастить продати швидко, радіє заробленій сумі, та й знову до діла – на полювання черговий раз. –Бо ще і завтра є день, –кажуть мисливці. – А поки грибів є удосталь у наших лісах, то лиш збирай, не лінуючись, та заробляй. Те і роблять грибарі – мастаки.
     
        Грибним заробітком, доволі азартним цікавляться й діти, які не проти за назбираний кошик грибів власноручно у лісі, купити цукерок та інших ласощів, приладдя до школи. Підзаробляють на канікулах і студенти, полюючи за грибами.
     
         Для деяких на Перечинщині полювання за грибами є родинною справою. Цілими сім’ями із раннього ранку люди спішать до лісів. Ще й треті півні не співали, а шіковні селяни із кошиками, палицями, ліхтариками й іншим спорядженням, не йдуть, а «летять» по гриби. На день роблять по кілька ходок.
     
        Заробляють на впольованих трофеях залежно від якості й виду гриба. На разі найцінніші гриби – білі (букові, дубові). За них, тобто за кошик біленьких, на ринках Ужгорода й Перечинщини, селяни просять від 150 гривень. Зізнаються, продавати гриби є вигідною справою, адже вдається на них заробити й до 3 і більше тисяч. Головне мати хватку й бажання ходити не лиш по лісі, а й залазити в небачені хащі. Буває і так, що за одним грибом, дістаючи його із хащі, і руки обдереш, і обличчя. В такому разі, грибникам не надто солодко.
     
        Та одягнувшись правильно до лісу, можна позбутись ряд неприємностей. Пан Антон із Перечинщини радить ще малодосвідченим грибникам одягати міцні штани, кірзові чоботи, шапку на голову чи кепку, светр чи іншу кофту із довгими руками. Йдете десь далеко – знадобиться спеціальний грибарський рюкзак і плащ про всяк випадок.
     
        Розмовляючи із грибниками, довідалась одну таємницю Та й не одну, а кілька одразу. І де ж ці найтаєм ніші грибні місця на Перечинщині, де родять так рясно гриби? То ж будьте готові почути маленькі ці тайни. А отже, найгрибнішими місцями на Перечинщині, за словами тутешніх асів тихого полювання, є кілька урочищ.
     
    В урочищі «Тінь»(с. Зарічево) полюють за білими грибами, квочками (федоргомба) місцевою говіркою, та гливами, які ростуть на повалених деревах, – ділиться інформацією місцева грибарка пані Олена. - Урочище «Коблики», що у Тур’я-Реметі у цю пору теж манить грибами. Тут знаходять вітамінні гриби лисички, збагачені йодом, коралові гриби, серед яких гриб –Герицій-кораловидний та, звичайно, білі гриби. В урочищі «Ниви», яке теж у цій глибинці, люди полюють за підберезниками й підосичниками, знаходячи їх у густій високій траві.
      До слова, підосичники, або ж топольові місцевою говіркою, посідають вагоме друге місце на грибному ринку після унікальних та ароматних білих грибів.
     
        А ще на Перечинщині знаходять і справжні делікатесні гриби – трюфелі. Хто із місцевих їх пробував, кажуть на смак, як горіхи. Куштували цей гриб не так і давно у Перечинській «Підкові». Гриба у тутешніх лісах відшукав Господар закладу Михайло Барник. То ж і у наших лісах є частинка Італії та Франції, де трюфелі найбільш поширені.
     
        Що до торгівлі грибами, на цей час на Перечинщині майже у всіх населених пунктах, біля будинків при дорозі, люди торгують розмаїттям грибних трофеїв. Тут і букові, і підосичники… А поряд зі свіжим «грибним царством» і гарно висушені білі гриби у трилітрових банках. Сушені білі гриби – від 250 гривень.
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото автора.
     
     
     
  • На Перечинщині вже заробляють на перших білих грибах

     
    18697555 421237571608027 44065987 o
     
     
        На Перечинщині не тільки ласують першими весняними грибами, а й продають на ринку. Ароматні трофеї знаходять у моху, у великій траві, ялинових, березових та букових лісах. У цей період справжній грибар не дрімає. Ну, а бажання заробити ще й гріш на трофеях із лісу, додає і сил і азарту в улюбленій справі.
     
        По гриби цієї пори мчать і дорослі, і діти. Грибарюють і під час випасу худоби у селах райцентру. Кому пощастить у полюванні за грибами, той і використає дар лісу у власних цілях: чи вдома посмажить, посушить, а бо ж віднесе їх на ринок із метою підзаробити. А оскільки на селах більшість людей лишень і рятуються сезонним заробітком, то для них саме зараз чудова нагода.
     
        По гриби ходять із дерев’яними палицями у разі чого, бо зауважують, окрім звичних трофеїв, можна зустріти і змій. Тож, бути обачними у котрий раз не завадить.
     
         Більшість грибарів та грибарок мчать до лісу далеко із самого рання, аби ніхто і небачив: куди і коли. Ба, і місце вам точно не скажуть(не видадуть). А поодні і навмисне до продажу грибів (як назбирають повний кошик) ними не хвалиться, мовляв, аби удача не зрадила. Трофеї у відерцях чи кошиках, несучи із лісу, накривають хустиною чи светром. А часом, коли грибів удосталь і кошики вже наповнені, то збирають у светр, чи будь-який інший одяг.
     
         На ринку на перші гриби неабиякий попит. Люди зауважують: весняні гриби і смачні, і корисні.
     
        На разі білі гриби, які збирають у лісах району, мешканці реалізують на ринку. Торгують ними і в Перечині, і в Ужгороді. Носять і до автотрас біля населених пунктів.
     
       За кошик білих грибів люди просять від 150 гривень. От і пані Марія – затята грибарка цими днями продала кошик біленьких. Носила гриби до автотраси між Тур’я-Реметою та селом Раком.
     
         Петро Гаврилюк – теж грибар із неабияким досвідом, каже:
     
    Грибів є. Назбирати їх можна! – показує трофеї і з лісу. – Є і білі гриби й «топольові»(підосичники) уже появляються. Однак, треба би дощику на лісовий урожай.
     
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото автора.
     
  • На Перечинщині ростуть гриби, які занесені до Червоної Книги України

    19142072 432030243862093 165736438 n
     
        Червневий грибний сезон таки у розпалі на Перечинщині. Після рясного дощу, який добряче зволожив розпуклу землю від спеки, під листям у букових лісах, березинці та ялині грибники полюють за молодими грибами. Серед трофеїв – і білі (їх називають букові у Перечинському районі), і підосичники (топольові), й й підберезники, й голубінки та інші види, які можна їсти.
     
        Власними трофеями цьогорічного полювання справжні мисливці охоче діляться у фейсбуці.
     
      19191038 432030327195418 1397361844 n  До слова, на Перечинщині можна знайти і чимало унікальних їстівних видів грибної флори, більшість із яких занесені до Червоної книги України. Один із таких видів – гриб Герицій кораловидний. Цими днями його вполювала мешканка Олена Товтин-Белей, заядла грибарка. Місцевою говіркою той гриб називають щіткою, бо своєю формою дуже нагадує її.
     
        Гриб-щітка є доволі смачним та ароматним грибом. Зазвичай росте у букових лісах. Унікальний трофей смажать та додають до супів замість м’яса.
     
        Дивовижною формою гриб-щітка (Герицій) нагадує масивний корал. Буває різних забарвлень: молочно-білий, бежевий та світло-жовтий. На Перечинщині в основному полюють за молочно-білим.
     
         Цікаво, щораніше цей гриб використовували знахарі в лікувальних цілях. Варили із нього цілющі відвари за допомогою яких можна було вивести людину зі стану депресії.
     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото зі сторінки Олени Товтин-Белей.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
  • На Перечинщині уже полюють за грибами

     
     18318665 411645259233925 174364426 o
     
     
       Цьогорічні весняні гриби люди знаходять і у лісах, і біля обійсть на Перечинщини.
     
        У лісах цієї весни уже знаходять білі трофеї. Один із мешканців зізнається, що пішов до лісу вихідними на прогулянку і знайшов там не один, а 6 біленьких грибочків.
    –Ароматні трофеї посмажили із цибулею вдома,– каже Михайло – грибар із багатим досвідом.
       Чоловік зауважує, справжній мисливиць тихого полювання, коли є гриби, нюхом чує, де їх шукати.
     
        А от слив’янки – сливові гливи чи діалектом – «сливкові» гриби люди рвуть прямо в садах і на городах. Селяни зауважують, слив’янки є одними із цінних і вітамінних перших грибів. Ці трофеї дуже смачні й ароматні. Їх і тушкують, і смажать, і варять суп та готують підливу зі сметаною.
     
       Сливові гриби знаходять і у затінку, і в освітлених місцях. Найчастіше вони ростуть під зрізаними пнями плодових дерев, біля каменів. Хоч можуть вирости і в будь-якому іншому місці.
     
       Повну шапку цих глив біля обійстя у власному городі нарвав і Михайло Мешко.
    – Не проміняв би ні за що ці гриби, – каже господар. – Ото посмакую! Було б більше, поніс би й на продаж.
     
        До речі, сливові гриби дуже корисні й екологічно чисті. За вітамінністю перевищують у кілька разів багато овочів та фруктів. Збагачені клітковиною, вуглеводами й амінокислотами. А лецитин, який міститься у грибах протидіє відкладенню холестерину в організмі людини.
     
    Мирослава ГОЛОВНИЧ
    фото автора.
     
     
     
  • 79-річний дідусь пішов за грибами і заблука в лісах Перечинщини

       2 листопада о сьомій вечора перечинських рятувальників повідомили про зникнення закарпатця.

       Чоловік пішов збирати гриби в урочище Кодабини поблизу Перечина, але  заблукав у лісовому масиві. Дідуся 1937 року народження знайшли близько десятої вечора. Стан його здоров’я був  задовільним, а медичної допомоги він не потребував.

        Загалом же перечинця шукали четверо рятувальників, шестеро поліцейських та п'ятеро родичів. 

       З початку цього року підрозділи гірської пошуково-рятувальної частини  ДСНС України у Закарпатській області мали 157 виїздів та виходів у гори, під час яких знайшли та врятували  177. Ще 133 людини отримали від них невідкладну долікарську допомогу. 

  • На Закарпатті навала грибів: грибарі збирають за один похід до 100 кг

        Закарпатці не можуть натішитися - у лісах грибів вистачає на всіх сповна, пише Depo.Закарпаття.

        Черговим "уловом" похвалився у мережі Паша Товтин. За один похід до лісу вдалося назбирати 100 кг грибів.

    Закарпатці збирають небувалі "врожаї" грибів

    Закарпатці збирають небувалі "урожаї" грибів - фото 3

     

  • На Закарпатті справжній грибний бум (Фото)

          На Закарпатті розпочався справжній грибний сезон.

    Якщо ще кілька днів тому можна було знайти лише поодинокі гриби, то тепер, після кількаденних дощів, їх куди більше. Чимало краян вихваляються зібраним "урожаєм" у соціальних мережах.

    Джерело: pmg.ua

     

     

     

  • На Перечинщині триває осінній грибний сезон

         Цьогорічна осінь на Перечинщині є достатньо багатою що до урожаю грибів. І після заморозків цього жовтня грибів не поменшало, а отже, справжній грибник із раннього ранку поспішає до лісу у пошуках неймовірних трофеїв. А із лісу грибники ледве тягнуть той кошик із грибами. Найцікавішими знахідками із тихого полювання щиро діляться у фейсбуці.

         Пан Михайло – грибник із багатющим досвідом. У лісі – немає і місця, де б гриб заховався від нього. Чоловік розповідає: 

    У мене нюх на гриби. Не має і дня, щоб його промарнував, не пішовши до лісу.А по гриби пан Михайло чимчикує із самого рання, коли, зазвичай, люди ще сплять. – Із самого ранку дуже темно на вулиці, а у лісі і поготів, –наголошує пан Михайло, –без ліхтарика не обійтися. По гриби я йду далеко до лісу, у ті місця, про які ще не знають інші. – Від грибів маю виручку. Їх продаю добрим людям. За кошик білих грибів я прошу від 100 гривень. Реалізовувати є де, –каже грибар, – а на «букові» осінчаки попит великий.

     

         На грибах, зауважують, заробляють від 400 і до тисячу гривень. Для багатьох непрацюючих на селі цей заробіток є чи не єдиним порятунком. А отже й рятуються грибами, поки ще можна й сьогоднішніми холодними ранками, не йдучи, а біжучи за своєю копійкою, мовляв. Що й казати, більшості грибникам на Перечинщині не страшний ані дощ, ані холод, направляючись до лісу.

        Думала, що грибів уже не буде, оскільки нещодавно були заморозки. Та, Богу дякувати, грибам ті заморозки не нашкодили, –розказує жінка-грибарька з Перечинщини, – ходжу і далі по гриби та заробляю на них. Сушу і для себе ароматні грибочки. А із опеньок роблю паштет і мариную – зима уже близько!

        Тож, не лінуймось, а гайда за грибами! Поки осінній сезон тихого полювання ще відкрито на Перечинщині.

    Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

     

     

     

     

     

     

  • Найбільш вдалі місця в Україні для "тихого полювання"

     Результат пошуку зображень за запитом "гриби"

        1 вересня в Україні відзначають не тільки День знань, а й перший день осені. І хоча багато хто шкодує за літом, осінь не менше прекрасна пора з жовтим листям, бабиним літом, теплим чаєм та грибним сезоном.

    "Знай" склав список місць, куди можна відправитися на "тихе полювання"

    1. Карпати

    Карпати - улюблене місце всіх грибників. Серед букових і хвойних лісів зростає близько 300 видів грибів, і серед них король грибів - білий гриб. Великою популярністю у місцевих жителів користуються також гігантські боровики. Бажаючі пополювати по-тихому можуть зробити вибір, заповідник "Сколівські бескиди" на кордоні Івано-Франківщини та Львівщини, Стинава-оровска долина на Львівщині, гірський хребет Бескид, ліси Сколівського району. А якщо вдасться потрапити в Закарпатську область, то там лідерами по збору грибів є Рахівський і Переченський райони.

    2. Житомирська обл.

    На Житомирщині грибів не менш, ніж в Карпатах - в лісах області навіть практикують промисловий збір грибів. На Житомирщині водяться опеньки, гливи, сироїжки, підберезники. Якщо пощастить, можна знайти білий гриб. Самі грибні місця в околиці Малинского, Коростишівського та Житомирського районів. Кількість лісів в цій частині України конкурентної із західним регіоном, але попитом користується куди менше - грибники боятися Чорнобиля, який знаходиться недалеко від області, але їдуть подалі, вглиб Житомирщини.

    3. Черкаська обл.

    На початку осені їздять грибники в бік райцентру Чигирина, а саме в Трушівці або Медведівку. Користується попитом і протилежна сторона області - поблизу Умані є місця, де гриби ростуть дуже густо. Найбільший ліс - Синицький-Паланського лісництва. Тут ви знайдете грузді, печериці, лисички, поддубники, і навіть білі гриби. В околицях сіл Городецьке і Громи самі грибні місця. Також в Тальнівському районі село Романівка славитися грибними місцями. Тут збирають маслюки, білі, польські гриби. Досвідчені грибники знаходять там рижики, парасольки і печериці.

    4. Дніпропетровська обл.

    Степові зони України не є грибними місцями. Але все ж у Дніпропетровській області зустрічаються ліси де грибів не менш ніж в Карпатах і Поліссі. Місцеві грибники вказують на село Гвардійське, Новомосковського району, Царичанські околиці, Кіровське, Петриківський район.

    На галявинах в хвойниках в області зростають маслюки, є зеленушки, опеньки, підберезники. Білі гриби зустрічаються, але рідко.

    5. Сумська обл.

    Сумська область є типовою областю півночі України. Гриби - невід'ємна частина лісу, а лісу тут багато. Велика частина їх виростає в лісах, в степу ж і на луках росте до 50-и видів грибів. Але ніхто в степу і на луки за грибами не ходить. Наприклад, печерицям ліс не потрібен, їм потрібна тільки органіка, що міститься в грунті, в гумусі, тому їх і вирощують в домашніх умовах. А ось білі гриби або маслюки виростити в домашніх умовах неможливо, вони тільки в лісі. На Сумщині можна нарахувати більше 200-т видів їстівних грибів. Вони добре ростуть в долинах біля річок, зарослими молодими соснами і березами. Найпоширеніші з відомих їстівних грибів на Сумщині, безумовно, опеньки. Багато опеньків зростає в Краснопільському та Лебединському районах. Також популярні тут польські гриби, люблячі молоді березові ліси. Їх зростання характерно для Полісся, а й на Лебединщині вони ростуть добре.

  • Перечинець знайшов у лісах краю рідкісний тропічний гриб-хижай

         В селі Дубриничі Перечинського району було виявлено рідкісний гриб квітохвісник Арчера.

        Фото в мережі Фейсбук оприлюднив користувач Юрій Петрович.

     

    "Нещодавно ходили в ліс неподалік Дубринич по гриби і побачив такий дивний гриб. Хтось знає що за гриб такий?," - написав чоловік.

     

        Довідка: Квітохвісник Арчера (Clathrus archeri (Berk.) Dring) — гриб родиниPhallaceae. Корінний вид у материковій Австралії й Тасманії, а вЄвропі й Північній Америці він інтродукований. У мовах країн, де росте цей гриб, його назва асоціюється з восьминогом (англ.Octopus Stinkhorn), каракатицею (нім. Tintenfischpilz, нід. inktviszwam) або ж із квіткою (чеськ. květnatec, пол. kwiatowiec, рос.цветохвостник). Гриб трапляється в Західній Україні. Записаний уЧервону Книгу України.

    Молоді плодові тіла грушо- або яйцеподібні, 3-5 см в діаметрі, вкриті білим перидієм. У молодому віці (на стадії яйця) гриб можна сплутати з веселкою смердючою, від якої він відрізняється червоними ризоморфами, а також рожевими судинами у розрізі. З часом рецептакул розриває оболонку, і проростає у вигляді 4-6 лопатей. Лопаті спочатку з’єднані при вершині, але швидко роз’єднуються і розстилаються, внаслідок чого гриб набуває зіркоподібного вигляду, нагадуючи квітку діаметром 10-15 см. Дорослий гриб має сильний, неприємний запах падла, що приваблює комах, які допомагають поширювати спори. Спори 6,5 x 3 мкм, вузькоциліндричні. Споровий порошок оливкового кольору.

    Джерело: goloskarpat.info

  • Сезон літніх грибів на Закарпатті: куди піти на "тихе полювання"?

        Попереду 4 вихідних дні, а прогнозовані дощі та спека таки вселяють надію на парниковий ефект, від якого гриби ледь не самі стрибатимуть до кошиків.

        Неабияк це підтверджує і широкий асортимент білих на ринках, їх привозять цілими ящиками. Однак звідки гриби, продавці зізнаватись не поспішають. Про Захід вирішив дізнатись, де цими вихідними можна знайти дари лісу, аби допомогти читачам зорієнтуватись.

                  Трохи про літні гриби на Закарпатті

         Насправді, досвідчені грибники літній урожай вважають скоріш бонусом, перед справжніми осінніми баталіями. Найчастіше у кінці травня - червні після хороших дощів можна знайти білі, ліскові, лисички, сироїжки та ароматну "квочку". Знавці кажуть, що перші білі можна знайти у той період, коли масово починає цвісти акція, цьогоріч прикмета таки спрацювала. Господині ж літні гриби найчастіше одразу готують, а для запасів на зиму використовують осінні. Причин декілька, і основна з них та, що літні часто бувають поїдені черв'ячками. Натомість осінні твердіші та ароматніші, і майже завжди без шкідників. Відкривати сезон літніх грибів найкраще у приближених до обласного центру районів. У гірських районах у таку пору ще досить холодно, однак знавці і там можуть назбирати чудові білі. Сьогодні придбати гриби можна на кожному ринку, за білі просять від 60 до 100 за кілограм, ліскові – від 20.

                  Куди поїхати шукати

          Станом на 20-ті числа червня, грибів у лісах через спеку поменшало, однак знайти їх таки можна. Нам вдалося поспілкуватися із мешканцями сіл Люта, Стрипа та Тур'я-Пасіка. Усі говорять в один голос: головна хвиля літніх грибів була два тижні тому, але за хорошого дощу за 2-3 дні можна буде натрапити на поодинокі білі. Трохи невтішний прогноз нам озвучив відомий перечинський діяч і фанат рідного краю Михайло Барник. "На Перечинщині відійшли гриби, бо прийшла спека. Гриби люблять, аби була температура схожа до осінньої, тобто прохолодні ночі, вологість. Щедрий урожай білих два тижні тому спричинила аномальна погода" - зазначив пан Михайло. Також він додав, що скоріш за все справжні білі будуть вже у вересні-жовтні. На Мукачівщині теж кажуть, що хвиля минула, однак місцевим і сьогодні вдається, прогулявшись лісом, назбирати трохи на омачку. Трохи краща ситуація у "холодних" регіонах краю, подейкують, що саме з Рахівщини і Міжгірщини до Ужгорода ящиками звозять білі.

     

          Що ми можемо порадити нашим читачам? Однозначно збиратися до лісу, захопивши ковдру і щось смачне. Якщо грибів не назбираєте, то добре відпочинете. До слова, сезон купання на річках уже також відкрили. Єдине, не забувайте про безпеку: кліщі та комарі з лісу від спеки не втекли.

     

             Чи буде в області "грибний" маршрут?

        За два тижні багато відомих закарпатців у соціальних мережах встигли похизуватися своєю здобиччю з тихого полювання. Не перший рік жартують і про "грибний" маршрут для туристів, і ми поцікавилися, чи буде реалізована ідея? " Грибний маршрут Закарпаття поки не запланований, оскільки це "тихе" полювання, а там де туристи, там завжди шумно" - жартома відповів Про Заходу директор департаменту економіки Закарпатської ОДА Денис Ман. А також зізнався, що любить ходити по гриби, бо відчуває себе комфортно, добре і спокійно в лісі. "Останнім часом на це не вистачає вільної днини, проте дуже люблю збирати гриби на Перечинщині, особливо в Вільшанках, бо там пройшли всі мої шкільні канікули, та й "грибні" місця там я знаю" - зазначив пан Денис.

         Ще одна відома любителька тихого полювання – речниця Ужгородської міської ради Алла Кохан. "Люблю, і все, пояснити це не можу. Як тільки почую, що з'явилися гриби - все, я пропала! Ходимо по гриби разом з чоловіком, у цьому плані ми однакові . Можемо піти вранці, в обід, навіть увечері - без різниці, лиш би була можливість. Бувало, що грибів було стільки, що не вміщалося в холодильник. "Пустити в роботу" все не могли, бо збирали кілька днів підряд. Зрозуміло, що найбільше люблю процес збирання, яка б втомлена не була - завжди готова, якщо треба їхати. Їздимо на Перечинщину, Великоберезнянщину, Ужгородський і Мукачівський райони. Дуже хочу піти по гриби на Міжгірщину - розповіді про неймовірні соснові ліси і білі гриби там не дають спокою. Найбільший улов пам'ятаю, як сьогодні: осінь 2007 року, село Буківцьово. Поїхали з друзями і натрапили на неймовірне місце - стільки білих грибів я в житті не бачила і вже навряд чи таке щастя знову випаде. Наступного року шукали те місце і не знайшли. Назбирали тоді ну дуже багато!" - розповіла Про Заходу пані Алла.

          Звичайно, ми цю тему просто так не залишимо, і вже зараз почнемо розшукувати власних "інформаторів" з найгрибніших куточків Закарпаття. Обіцяємо своїм читачам до осіннього сезону створити власну грибну карту, і не зробити не один захоплюючий фоторепортаж.

     Вікторія Жуйко, спеціально для Про Заходу

  • Як працюють та скільки заробляють "чорні" трюфелісти на Закарпатті

         Кореспонденти Укрінформу на правах анонімності поспілкувалися із "чорним" трюфелістом, котрий за тисячі євро продає багатіям карпатські білі трюфелі

        Назвемо нашого візаві паном Василем. Працює він у цьому "бізнесі" зо п'ять років. Примітно, що увесь час - нелегально, тому що в нашій країні, де у природі зустрічаються оці не просто цінні, а дорогоцінні гриби, нема можливостей продавати їх "по-білому". Тож наш співрозмовник нелегально шукає білі трюфелі (вони занесені до Червоної книги як зникаючий вид), потім - покупців, потім нелегально доправляє гриб до них (або перевозить через кордон, щоразу ризикуючи) та отримує, врешті, з цього нелегальний дохід. Яким нелегально треба ділитися з тими "наверху", хто знає про його бізнес та доходи від цього. І хоча з кожним роком в Україні усе більше стає потенційних клієнтів на трюфелі (незважаючи на перманентну кризу в країні та ціну на ці гриби, яка стартує від 400 євро за 100 грам), наш співрозмовник не вірить у те, що колись матимемо свій "білий" ринок цих грибів.

     

    ЦЕ НАЙСИЛЬНІШИЙ АФРОДИЗІАК У СВІТІ, КИТАЙСЬКІ КОРІНЦІ Й ПОРУЧ НЕ ЛЕЖАЛИ!

     

    У світі існує 9 видів трюфелів. У нашому ареалі, в Карпатах, - найбільше білого істрійського трюфеля. На Закарпатті на них професійно полює зо два десятки трюфелістів.

     

    Цікаво, що білий трюфель ціниться більш високо на ринку, ніж знаменитий чорний. Ціна на білий стартує від 400 євро за 100 г, цей гриб багатший за чорний хімічним складом - має набагато більше мікроелементів. Ми відправляли два роки тому на спеціальну експертизу, аби досконало взнати цей склад. Так от, це - найсильніший афродизіак у світі, який тільки може бути. Щоправда, світові більш відома китайська та японська теорія, де в цьому сенсі використовують аралію маньчжурську та женьшень. А виявляється, що гриби вирішують цю проблему ще краще, ніж корінці, які, до того ж, іще треба правильно настояти.

     

     

    Фото: sad-limonad.com

     

    Зараз у карпатського білого трюфеля триває період вегетації. Правильний трюфель залягає на глибині до 20 см, він виростає завдяки зв'язку з деревами, за коріння яких чіпляється. Від дерева він черпає воду і поживні речовини. Тому хороші трюфелі можуть з'явитися тільки біля здорових дерев. Ростуть вони колоніями і майже не рухаються - з року в рік на одному місці.

     

    Найбільш поширений ареал білого трюфеля - Воловецький, Березнянський та частково Перечинський райони Закарпаття. Трюфель любить південні схили, мішані ліси і відповідну вологість - інакше гриб себе некомфортно почуватиме, й відповідно, буде мати меншу якість і ціну.

     

    НАДОКУЧЛИВІ ЖОВТІ МУХИ - ВОРОГ ДЛЯ ГРИБА

     

    Знайти його у лісі просто так, надибавши по дорозі, майже неможливо. У деяких місцевостях трюфелі можна віднайти за специфічною мошкарою - жовтими мухами. Комах вабить запах гриба. Вони його не їдять, а відкладають в тіло трюфеля личинки. Саме через цих мух ми шукаємо гриби на висоті від 800 до 1,5 м над рівнем моря - у цьому ареалі гриби виростають чистими, не поїдені черв'яками. Але знайти гриб за стовпом жовтих мух - дурного робота, бо він може рости у місцині, де багато кротячих нірок, і через якусь із них виходить запах.

     

    Фото: langhe.net

     

    Тому спосіб добування трюфеля інший - за допомогою тварин, які відчувають його запах. Їх для цього спеціально навчають - як прикордонних собак на наркотики чи нікотин. Ось так і спосіб пошуку цих грибів додає їм вартості.

     

    СВИНЕЙ ДЛЯ ПОШУКУ КРАЩЕ НЕ ВИКОРИСТУВАТИ - ПОГРИЗУТЬ ТРЮФЕЛЬ

     

    У випадку із чорними трюфелями помічні свині. Але вони - пряма загроза для трюфеля, поки знайдуть, виїдять до 40% тіла гриба. Тому їм деколи одягають намордники.

     

    Ми ж управляємося за допомогою собак. Найбільш підходящий песик для цього - гладкошерстий фокстер'єр. Їх спеціально вирощують, не відрізають хвости (зазвичай фоксам їх відрізають, а цим якщо притяти - не відчуватимуть добре запаху, хвіст - це елемент, що забезпечує якість нюху собаки). Ми своїх псів довго вчимо. Це великі затрати, треба бути мільйонером, якщо хочеш працювати з трюфелем. Пес за 8 місяців, допоки його "насобачать" на пошуки трюфеля, з'їдає 3,5 кг цього гриба. Порахуйте, відштовхуючись від ціни 400 євро за 100 г - не мало, еге ж! Пес, як наркоман, залежний від цього гриба - м'ясо звичайне йому кидаєте, то він не їстиме, треба попередньо вимочувати в трюфельному соусі. Коли у лісі собака помічає за запахом місце, де росте трюфель і починає рити, ми обережно розкопуємо землю у цьому місці спеціальним інструментом, аби не пошкодити гриба.

     

     

    Фото: asinfo.com.ua

     

    ПРОДАСИШ ЗА 40 ТИСЯЧ, 20 ІЗ НИХ ХОЧУТЬ ФІСКАЛИ

     

    Велика штука нині цей білий трюфель. Чомусь останнім часом нас усе більше почали турбувати через нього. Справа в тому, що всі заробляють на трюфелі законно. Чому ми не можемо? А тому, що задля цього треба стати членом Асоціації трюфелістів - спочатку на рівні країни, а тоді ще й отримати сертифікат у Європі (європейці нас із цим уже 15 років "кидають", ми зі своїми трюфелями на їхньому ринку їм не потрібні, вони самі уміють їх штучно вирощувати, а от купувати за зниженими цінами у нас - це будь-ласка). Коштує сертифікат трюфеліста близько 10 тисяч євро. Для чого такі витрати - інакше у вас його не куплять. Аби твій трюфель придбали десь у дорогому ресторані, де є відповідне меню, ти маєш показати сертифікат на свій трюфель. А якщо ти не в Асоціації - не можеш мати такий сертифікат.

     

    І тоді тобі дорога на чорний ринок, де й працюємо ми. Здебільшого пропонуємо наші трюфелі на біржі в Італії. Як передаємо? Зазвичай, приїжджають люди з Угорщини, Словаччини - за повідомленням, що маємо гриби. Із Будапешта прилітають за дві-три години. У нас один "улов" - до 2,5 кг. Вони оцінюють гриб - важать, міряють, описують - і тоді починають торгуватися. Намагаються забрати кг за 200 доларів - а нам діватися нема де, бо в жару він псується. Термін зберігання трюфеля взагалі від 14 днів до місяця. Транспортують його у спеціальній коробочці, у рисі - він там добре зберігається. Або ж в оливковій олії - її тоді використовують для салатів.

     

    Буває, що самі веземо через кордон з Угорщиною. Тут налітають фіскали - вони швидко вираховують, що за гриб я везу. Якщо хочу вивезти кілограм трюфеля на європейський ринок - це 40 тисяч доларів, то 20 я їм повинен віддати - бо інакше не дозволять мені перетнути з трюфелем кордон. І в мене проблеми почнуться. Нагадують, що треба читати закон - про домашнє господарство, про дикоростучі, про надра - трюфель же в землі росте. Справа у тому, що це дуже легкий заробіток. Наші фіскали одразу кажуть: "Альо, ділимося, причому, пополам". Аби вирішити проблему, ми презентували, наприклад, чемоданчик із невеликим трюфелем на день народження одному високому чиновнику на Закарпатті, відомому борцю із контрабандою. Аби у нього була сила боротися. Отак воно й працює. Хоча це, звісно, все неправильно.

     

    НА ОСІНЬ МАЄМО З ДЕСЯТОК ЗАМОВЛЕНЬ - ДО ГЕНЕРАЛЬСЬКИХ ІМЕНИН

     

    Чи можна працювати на внутрішній ринок? Поки ні. По-перше, нема культури споживання трюфеля. Хоча треба сказати, що вже накопичилася певна кількість "мажорів", які усвідомлюють, що це круто, але культури, як у Європі, нема. От зараз на осінь маємо з десяток замовлень - замовляють трюфелі на подарунок до дня народження. Що примітно - генералам. Щоправда, їхні жінки не завжди розуміють сенс подарунка. Чув, як казали, що краще б дорогоцінне каміння подарували. Хоча разом із тим, маю знайомого, який постійно вживає трюфель (якщо його висушити й перетерти в порошок, він чудово зберігає властивості). Так от, у нього сталася вимушена перерва у споживанні, то телефонував, жалівся, що дружина погрожує виселити на канапу спати.

     

     

    Фото: asinfo.com.ua

     

    Обпеклися з Одесою та Києвом - у якості ринку збуту. У нас є всеукраїнська мережа ресторанів. Колись у них був один господар, зараз різні по регіонах. От у Києві керує одна пані - Леся. Ми їй відправили 2 кг трюфеля літаком, вона не розрахувалася, а потім ще прислала фотку, на якій у трюфелі були черви. Мене це бісить - коли нема елементарної порядності. Які б не були хитрі мадяри, які перекуповують наші трюфелі, вони той твій гриб будуть годину важити до міліграма, міряти, нюхати - і якщо вже беруть, то не обдурять. У нас же всяке буває.

     

    Ще до того ж білий трюфель почали масово збирати в Дрогобичі, в Славському - вони демпінгують, продають кіло за 50 (!) грн. Я був свідком цього. Якось в Інтернеті знайшов оголошення від чоловіка, який продавав трюфелі за такою ціною. Списався з ним, сказав, що має з десяток кілограм, вислав фотки. Я за дві години був у Львові. Приїхав - так і є. Скупив усе.

     

    НАЙБІЛЬША ЦІНА В КАНАДІ, У НИХ ТУГО З ГРИБАМИ

     

    Трюфелі продають та купують на Флорентійській біржі в Італії, на Лондонській, найдорожче ж - у Канаді. 500 г в Канаді - це 20 тисяч. Там навіть білий сушений гриб вартує біля 2 тисяч доларів за кіло. На тому материку з грибами туго. Ми пробували й цим займатися, але американці захищають свій ринок. Там цей сегмент покривають китайці. Вони їх вирощують. Зараз на цей ринок вийшли болгари - вони нас топчуть. Є така еко-фірма "Родоп", на спеціальному гумусі вирощують гриби по 8 кг. Вони навчилися робити так, що у вас день народження 18 січня - а вони вам принесуть свіжий трюфель 800 г під це свято. Це шалені гроші. Такі трюфелі літаками возять на острови, вертольоти доганяють яхти в морі - і красиво опускають кейс із трюфелем.

     

    Шикарний збут - це Ізраїль, там один суп-пюре із білого трюфеля 80 г коштує 250 доларів. А усі ці "понти" у вигляді молекулярної кухні, коли тобі приносять три види ікорки по 0,3 г, так от, якщо мова йде про таку кухню відносно трюфеля - його подають гостеві й при ньому зрізують таким спеціальним золотим ножичком - страва стає одразу на 200 доларів дорожчою.

     

    У Москві непоганий ринок. Є ресторани, що мають по 200 позицій із трюфелем. А 50 г трюфельної горілки в Москві коштує 90 євро. Але наші друзі-слов'яни на Сході, як і китайці, теж успішно почали його вирощувати - тому від нас не купують.

     

     

    ТРАДИЦІЙНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ РЕЦЕПТ: ОДИН ТРЮФЕЛЬ, КІЛО ЦИБУЛІ ТА 8 ЯЄЦЬ

     

    Чому в Україні нема мережі ресторанів, де б готували трюфелі? Хтозна. У нас, повторюся, відсутня культура споживання трюфеля. Якщо хтось місцевий знайде цей гриб - приготує його традиційно, нарізавши кіло цибулі та вбивши 8 яєць на пательню. І цим заб'є увесь смак та аромат. От у відомій львівській "Криївці" дають самогон із трюфелів. Це все одно, що "шанель" накапати в щі: самогон переб'є увесь аромат гриба.

     

    Хоча знаю людей у країні, які не можуть пити каву без трюфеля. Для цього беруть не ароматну арабіку, а звичайну арабісту - яка не настільки ароматна. Там грає комбінація - смак кави та аромат трюфеля. 

     

    ІСНУВАТИ НЕЛЕГАЛЬНО НЕКОМФОРТНО, АЛЕ ПОКИ ІНАКШЕ НЕМОЖЛИВО

     

    Чи комфортно нам існувати нелегально? Ні, звісно, це незручно. І ми хотіли б це змінити, бо прозоро працювати простіше, ніж з усіма домовлятися. У нас два вороги - тупі фіскали, які відчувають, що гроші втікають. Другий - "продвинуті" бандюганчики. Тільки десь щось засвітилося із сумами заробітку більше як сто доларів - одразу вичисляють і розкручують людину на гроші. Ми з ними уже перезнайомились.

     

    А проблема у легалізації цього бізнесу та ж, що й у всіх сферах нашого українського суспільного життя, - ще нічого нема, ти ще нічого не заробив, а ти вже ворог, бо ти заробляєш гроші, й повинен ділитися. А якщо не хочеш ділитися - тоді, будь-ласка, ми тобі пропонуємо ось такий шлях, йди, роби папери, дозволи - чого тільки не хочеш. Я багатьма речами пробував займатися в Україні - не вийшло. Значить, іще не час. І з білим трюфелем теж.

     

    А поки я знаю, де вони ростуть, і маю можливість їх збирати - чого б цього не робити?

     

    Тетяна Когутич, Ужгород http://www.ukrinform.ua

Каталог
сайтів України

український каталог