Четвер, 29 червня 2017

mizhhirya chust perechin svaljava tjachiv volovets irshawa berezniy vinogradiv rachiv berehovo muka4evo uzh horod

До уваги читачів Перечин онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На сайті 273 гостей та відсутні користувачі

Перечин

  • До Тур’я-Реметівської ЗОШ на останній дзвоник при повзла неочікувана гостя – черепашка

     

    18741727 422482894816828 1014029686 n

    Відомо, що ця тварина уже давно є символом гербу села Тур’я-Ремета, – зауважує директор освітнього закладу Антоніна Мегела. – У обласному архіві міста Берегово знаходиться підтвердження. Це найдавніша печатка, на якій зображена черепаха – символ неквапливості, спокою і мудрості. Кого-кого, а її ми не очікували зустріти цього дня у школі.

       18741867 422482621483522 1538645203 n  А приповзла черепаха до закладу із ранку, ще до урочистостей, за словами директора закладу. Із нею привіталися деякі учні, які змогли її побачити. А на фото зі сторінки Антоніни Мегели у фейсбуці опубліковані захоплюючі кадри цієї зустрічі із унікальною твариною.

        До слова, колись черепахи, зауважує місцеве населення, облюбовували місця у Тур’я-Реметі. Не виключенням є і те, що вони й зараз повертаються у рідне село. А раз є одна черепаха, то десь точно мають бути і її родичі.

         Гостю – черепаху не затримали надовго у школі, відпустивши пізніше на волю.

     

     

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото зі сторінки Антоніни Мегели у фейсбуці.

     

  • Наслідки паводку на Перечинщині. Вийшла із берегів річка Уж

       У зв’язку із проливними дощами на Закарпатті за останню добу від підтоплень потерпають Ужгородський, Мукачівський та Перечинський райони.

       На разі ливнева повніь, або листова повінь, як її називають на Перечинщині, із руйнівною дією якої уже добре знайоме населення району у попередні роки, захопила у водний полон мешканців села Зарічево. У населеному пункті водою затоплено вулиці, присадибні ділянки, дворогосподарства і підвали. Стихією завдано чималих збитків.

        За інформацією рятувальників, найбільше остраху від ливневого паводку зазнали мешканці Зарічева по вулиці Горького, де було підтоплено 30 дворогосподартсв. На час підтоплень рівень води на територіях дворогосподарств досягав 5-10 см. Під водою опинилися й деякі підвальні приміщеня на вулиці Духновича.

    Але, на щастя, обійшлося без жертв. Окрім того, людей не довелося евакуювати із зони підтоплення.

         За словами рятувальників, під час паводку у селі Зарічево, зіграв роль і людський фактор, внаслідок захаращення населенням русла місцевого потічка та забруднення придорожніх канав і зливних стоків побутовими відходами. У зв’язку із цим рятувальниками, працівниками Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса й місцевим населенням ведуться роботи з очищення потічка.

    Сильною зливою проблем завдано і мешканцям Перечина.

          –Сьогодні о 7:00 годиніповністю затопило міськийводозабір, у зв’язку із чимподачу води на Перечин зупинено. Крім цього є території, на котрих підтоплено дворогосподарства. Але, на разі,ситуація під контролем, надіюся, що пік пройшов,– інформує міський голова Іван Погоріляк.

        Черз сильні дощі вийшла із бергів річка Туричка, повідомляють мешканці Туря-Ремети. Частково зруйновано і вулицю 8-го Березня, яку нещодавно було відремонтовано реметянами.

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

  • Білоцвіт карпатський рясніє у лісах Перечинщини

     

     
        Зараз чи не біля кожного обійстя на Перечинщині милують око дивовижні підсніжники.

     

         Білоцвіт весняний є рідкісним видом рослинного світу і внесений до Червоної книги України. Торгівля будь-яким із видів цієї рослинності заборонена, хоч і вирощено квітку на присадибній ділянці.

     

        Та і попри табу, і з року у рік, люди торгують білоцвітом карпатським на ринку, тим самим піддаючи цей вид остаточному зникненню.

     

         Білосніжний килим підсніжників у незрівнянній кількості можна побачити і у лісах Перечинщини. Вони ростуть біля струмків і потічків, одним словом полюбляють зволожену місцевість і чорнозем. Тут, у лісах, вони більш захищені від рук шахраїв.

     

         Унікальні посадження первоцвітів є і в одному із сіл Перечинщини. В урочищі «Динчат-потік» біля гірського потічка вони розмістилися у дружній компанії.
     

     

     

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ.Фото автора.

     

     

     

     

     

     

     

     

     

  • В Перечині освятили барельєф знаному спортсмену Петру Мегешу

    18871158 425056561226128 1797172692 n
        Перечинщина воістину пишається неймовірно талановитими й унікальними особистостями. Багатьох із них за особливі заслуги при житті на професійних ланках роботи, за героїзм та відвагу під час виконання військових завдань тощо увіковічено посмертно пам’ятними дошками на стінах освітніх закладів та церковних обителей. І усе це для нащадків, задля збереження історії Турянщини.
     
        Цими днями у Перечині відкрито ще одну пам’ятну дошку. ЇЇ встановлено на фасаді тутешньої ДЮСШ відомому й талановитому спортсмену, багаторічному директору Перечинської ДЮСШ Петру Мегешу.У цьому закладі минули 22 роки його невтомної діяльності.
     
         Помер Петро Мегеш 21 травня 2016 року.
     
          Обряд освячення барельєфу здійснив настоятель Православного Свято-Покровського храму Андрій Валько. Серед присутніх були мер Перечинської громади Іван Погоріляк,депутат обласної ради від Перечинщини Андрій Вишняк, директор Перечинської гімназії Жанна Опаленик, тренери ДЮСШ на чолі із директором Євгеном Мегешем, спортсмени та вихованці.
     
        Для довідки:
     
    Петро Петрович Мегеш народився 14 жовтня 1947 року в Перечині. Закінчив Львівський державний інститут фізичної культури.
     
    Гандболом на професійному рівні почав займатисьу 15 років у місцевій ЗОШ, де була створена шкільна команда. У її складі Петро Мегеш був неодноразовим переможцем та призером районних і обласних змагань.
     
    Упродовж1964 – 1976 рр. Петро Мегеш єчленом збірної Закарпаття. У її складі був учасником зональних першостей колишньої УРСР (м. Підволочиськ, Одеса, Берегово, Черкаси, Коломия, Умань, Львів). Неодноразово на змаганнях із гандболу перечинець відстоював честь Закарпаття на Всеукраїнських сільських іграх Республіканської радиФСТ «Колос». У щорічних змаганнях в різних областях України перечинці брали постійно активну участь. Бронзові нагороди привезли із Коломиї, Тернополя та Умані.
     
    Із1971 по1977рр. Петро Мегеш був тренером-викладачем Перечинської ДЮСШ, а невдовзі через 9 років діяльностіочолює цей колектив упродовж 16 років.
     
    Його підопічні 1975, 1977, 1979 та 1983 років народження були чемпіонами Закарпаття серед ровесників та ДЮСШ області. Також юні перечинці брали участь у багатьох всеукраїнських спартакіадах серед школярів та ДЮСШ.
     
    У 2001 році вихованці Перечинської ДЮСШ посіли перше місце в зональній першості України на призи клубу «Стрімкий м’яч», що проходила в Ужгороді, а наступного року у фінальних іграх, які відбулися у Кривому Розі, що на Дніпропетровщині, стали бронзовими призерами.
     
    Доросла гандбольна команда СК «Перечин», якою теж опікувався ПетроМегеш, неодноразово ставала чемпіоном та призером чемпіонату області та володарем кубка Срібної Землі.
     
    Чимало перемог здобули й юні вихованці Перечинської ДЮСШ із футболу – були чемпіонами та призерами області.
     
    Учнями Петра Мегеша є спортсмени:Владислав Янкович, Євген Улиганинець, Василь Керецман, Василь Білець та інші. Син Петра Мегеша – Євген Мегеш нині продовжує батьківську справу, будучи директором Перечинської ДЮСШ.
     
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
     
  • В Перечині освятили пам’ятну дошку герою АТО - Івану Бабичу

     
    19141568 431443933920724 2056597897 n
     
       Цими днями у місті Перечин було відкрито й освячено меморіальну дошку військовому, уродженцю Перечинщини Івану Бабичу, який загинув під час виконання службового обов’язку у зоні АТО
     
    19141403 431443937254057 1152280113 n  
     
        Обряд освячення пам’ятної дошки здійснив настоятель місцевого храму Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП отець Андрій. Увіковічнити пам'ять героя зійшлося багато людей. Серед присутніх був мер Перечинської об’єднаної територіальної громади Іван Погоріляк, обласний депутат від Перечинщини Андрій Вишняк, побратими із зони АТО і всі небайдужі.
     
        Іван Іванович Бабич народився 28 серпня 1983 року. По закінченні школи, навчався у Перечинському професійно-технічному ліцеї, де здобував професію електрозварювальника. У 2014 році пішов захищати Вітчизну добровольцем 4-го територіального батальйону 128 гірсько-піхотної бригади, опісля чого перевівся у 24-ту бригаду. 10 травня цього ж року, після демобілізації, підписав контракт і повернувся до виконання військових обов’язків у зоні АТО вже у складі 15-го батальйону 128-ї бригади.
     
         У ніч із 8 на 9 червня 2016 року під час виконання військової місії у зоні АТО, поблизу Донецька, в районі шахти «Бутівка-Донецьк», внаслідок мінометного обстрілу сепаратистами, Іван Бабич отримує важкі осколкові поранення. Помер Іван Бабич смертю героя 10 червня у лікарні міста Дніпро. На той час йому було 33 роки.
     
        На Перечинщині завжди пам’ятатимуть солдата Івана Бабича, який поліг у бою задля свободи і миру на отчій землі.
     
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
     
     
     
     
     
     
     
     
     

     
  • В Перечині у святковій атмосфері освятили капличку Миколая Чудотворця

      

         5 грудня, уперше на римо-католицького Миколая, у місті Перечин стартував цикл Новорічно-Різдвяних свят.

     

        У серці міста вирувала неабияка атмосфера. Та найвражаюче дійство очікувало на території міжконфесійної каплички Святого Миколая, що на вулиці Садовій. Унікальну капличку того дня було освячено місцевим духовенством греко-католицької, римо-католицької та православної парафій. Обряд освячення каплички Миколая Чудотворця, який віддавна є покровителем бідних і знедолених та під захистом якого є місто Перечин, виконали о. Мирослав Рябінчак, о. Андрій Валько та о. Владислав. А по освяченні, замерехтіла різнобарв’ям вогників пишно-зелена красуня – ялинка. Вражаючий момент запалення вогнів на спеціально посадженій ялині біля каплички фільмували на фото. Особливого захвату Новорічно-Різдвяна красуня викликала у дітей.

     

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

     

     

     

     

  • Від Ганни зима набирає розгін: на Перечинщині порядкують в обійстях та ріжуть свиней

        22 грудня, на Закарпатті, а зокрема й на Перечинщині святкують Зачаття Пресвятої Богородиці. У народі цей празник має назву Ганине зачаття.

        У райцентрі люди хай і побожні, та вірять у багато різних прикмет. Зокрема, це стосується і релігійних свят.

       «Прийшли Ганки – сідай у санки», – полюбляють нагадувати літні люди. Бо ж Ганине зачаття припадає на зимове сонцестояння. Із давна це святоназивали «родинами сонця». За народними уявленнями, в цей день вовки остаточно збігаються в зграї, щоб відгуляти до Водохрещ «шлюбну пору». В деяких регіонах вважали цей день святом вовків і намагалися не працювати.

         На Перечинщині від цього дня розпочинали підготовку до Різдвяних свят: білили у хатах, прибирали в обійстях, очищуючи будинки від непотрібних речей. Особливо старалися більш повноцінно доглядати за худобою, а особливо доглядали за свинями у хліві, посилиено їх годуючи, аби до свят і свіжину свою мати. До слова, різанням свиней із дідда-прадіда займається ніхто інший, а досвідчений гентеш.

        У селах Перечинщини люди ґаздують. Чи не кожному другому обійсті годують худобу, зокрема і поросят. А шиковні господарі уже запаслися натуральною та ароматною свіжиною зі свого хліва.

        Тож, діло за вами – гентеші із Перечинщини!

    Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

  • Вогняний півень об'єднав мешканців Перечинщини і закордоння на фестивалі «Перечинські колядки-2017»

       15978652 343851736013278 1876696064 n

        Різдво –не Різдво без колядок. Цими днями один із найшановніших різдвяних фестів на Перечинщині «Перечинські колядки» зібрав у центрі міста численну аудиторію колядників.

        У заході взяли участь влада міста й району, музичні колективи Перечинщини. Запросили на свято й гостей з-за кордону: Словаччини, Польщі та Угорщини.

        Урочистості проходили під відкритим небом. Та і попри мороз того дня. зігрівали душу і тіло натхненні колядки, що лунали зі сцени українською, словацькою, польською та угорською мовами.

        Фестиваль був насичений розмаїттям конкурсів і для дітей, і для дорослих. Можна було скуштувати закарпатського вина та домашніх страв.

        А для охочих зробити Різдвяну мить ще унікальнішою і пам’ятною, була нагода ще й відвідати фото-зону перечинського фотографа Сергія Гусакова.

     15978892 343851869346598 1546820482 n  Не залишила байдужих і вражаюча виставка півнів «Вогняний півень-2017», де кожен господар, на заздрість іншим, красувався найгарнішим пернатим улюбленцем. За звання найкращого змагалися більш молоді і старші півні: Гера, Апачі, Вася, Дюсіко, Вова, Пінчі, Патя, Гера Великий, Гера маленький та інші.

      Колядки і вінчування лунали зі сцени у виконанні фольклорного ансамблю Тур'я-Реметівської ДМШ «Родина», фольклорного ансамблю Перечинської гімназії «Віночок», фольклорно-етнографічного ансамблю «Лемківчанка» із села Зарічево, вокального ансамблю ромської громади міста Перечин, ансамблю Перечинського РБК «Цімборки» тощо. Морем оплесків вітали на різдвяній сцені бетлегемів із Тур'я-Бисрої. Вогонь теплих емоцій автентичністю і самобутністю розпалювали у морозний вечір колективи із міст: Гуменне, Нодь-ечед, Глогов-Малопольський, Лежаськ.

     

       В одній теплій родині і гості й учасники фестивалю із Перечинщини й сусідніх країн об’єдналися, виконуючи «Добрий вечір тобі, пане господарю! А наступного року, сподіваємось, на Перечинщину очікують не менш веселі Різдвяні колядки у ще більшій компанії.

    Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

     

     

     

     

     

     

  • Горіховий рай: на Перечинщині небайдужі селяни підгодовують білок

      Цієї пори у садах перечинців можна зустріти найрізноманітніших весняних птахів. Із раннього ранку люди милуються їх найніжнішим співом. Пташиним солом охоче діляться і в Інтернеті.

         Окрім птахів – дятлів, шпаків та інших весняних пернатих, час від часу на Перечинщині у садах можна побачити і білок. В опалому листі шукають горіхи та іншу поживу.

    У нас білка живе у саду круглий рік. Тут у неї дупло. У саду багато горіхів, то й подобається тут лісовій мешканці. Раніше боялась людей, а зараз уже звикла, – розповідає Оксана. – Малеча знайде горішки під листям і кидає їх білці під дерево, а опісля чекають її реакції, – буде їсти, чи ні. Як була зима, то птахів підгодовували, а зараз – білку Ще й фотографують…

    Ми живемо під лісом, білки постійно є нашими гостями, – розповідає пан Антон. -Тут вони підживляються і горішками, й жолудями. І ліщини тут багато, і волоських горіхів удосталь, ще дід насадив. Чи не рай для наших білок? В один час любили залазити і на горище, де зберігалися горіхи, – наголошує. – Піду я на під, а в мішку – одні дирки в горіхах! Погризли! Відтоді ми уже горіхи зберігаємо у більш надійному місці, – каже господар.

        А у вас теж гостює білка у саду? Побережіть запаси горішків!

        До речі, спостерігати за білками і втішатися милими створіннями – це одне. Слід пам’ятати, що білки, передусім, гризуни і можуть завдати чимало проблем, поїдаючи усе у вашім саду. І не тільки горіхи, й рослини та кору плодових дерев.

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ

     

     

     

     

     

  • Гостюючи на Свалявщині, перечинці привозять додому натуральний квас

     19022650 428457617552689 1938518495 o
     
       При дорозі в жарку днину…джерело із мінеральною водою. А розташоване це унікальне диво природи в селі Оленево, що на Свалявщині. Те місце добре видно із автотраси . То й не даремно тут кожного разу можна побачити спраглих туристів.
     
        Вода на смак солонувата, але приємна. А дещо прислухавшись, можна почути її дивний шепіт. Вона булькає із невеличкого отвору, як міні-гейзер. Вода пульсує у металевій діжці, заритій у землю десь на глибину одного метра.
     
     18987622 428457614219356 552816140 o   За свідченням очевидців, тутешня мінералка насичена залізом, підтвердженням цього є іржа на стінках діжки навколо неї. А от що до визначення інших хімічних елементів у ній, потрібен фаховий аналіз. За смаковими якостями припускають наявність у воді натрію хлориду. А присмак мильного розчину може характеризувати наявність гідро карбонатного йону.
     
        Територію навколо скважини облагороджено деревяним парканом. Чарівний краєвид, що навколо, майстерно доповнюють копиці сіна обабіч дороги.
     
        За словами тутешніх біля природної «мінералки», майже постійно зупиняються по кілька автівок. Це й іноземці, й відпочиваючі у санаторіях. Та й самі оленяни смакують водою щоразу. А нерідко тут роблять привали й спортсмени під час певних змагань.
     
        І цього разу біля жили із мінералкою зібралось чимало охочих. Пан Василь із Перечинщини майже постійно гостює у родичів зі Свалявщини. Розповідає, що кожного разу додому приносить по кілька пляшок цієї водиці, або ж квасу, який набирає, зазвичай, у селі Драчино та в Оленеві. – І зараз на Трійцю побував у рідних, то й повернувся додому із хорошим гостинцем – улюбленою водою. Що не кажи, а мінералка тут неймовірна, –ділиться враженням співрозмовник.
     
    Для довідки:село Оленево за часів Австро-Угорщини називалося «Сервешкут», що угорською означає «кут оленів». За спогадами старожилів та переказами, тут були розташовані солонці для звірів. Приваблювали звірів, в тому числі і дикихоленів, мінеральні джерела, яких, виявляється,дуже багато на території села. Ці джерела особливо багаті на запаси мінеральних вод з різним хімічним складом, які й на сьогодні до кінця ще не вивчені.
     
    До речі, подібних гідрологічних місцин є й на Перечинщині: в Лумшорах, Сімері (де йдуть по «срібну» воду). А у спеку, особливо зараз, на в’їзді у Перечин людей від спраги рятують «Три ведмеді» поруч із лісом.
     
     
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото автора.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
  • Грибний сезон на Перечинщині: збирай та продавай

     
    19263934 435099270221857 1012239329 o
       Грибний сезон на Перечинщині відкрито. Полювання за трофеями продовжується. Гайда за грибами!
     
        У цей період між грибниками ідуть справжні змагання: хто більше уполює грибів, той і більше на них заробить. А заробляють по-різному. Одні здають до ресторанів, інші вистоюють із повними кошиками дарів, де і червоні, і білі, грабові й ліскові, на ринку, біля автотрас. Кому щастить продати швидко, радіє заробленій сумі, та й знову до діла – на полювання черговий раз. –Бо ще і завтра є день, –кажуть мисливці. – А поки грибів є удосталь у наших лісах, то лиш збирай, не лінуючись, та заробляй. Те і роблять грибарі – мастаки.
     
        Грибним заробітком, доволі азартним цікавляться й діти, які не проти за назбираний кошик грибів власноручно у лісі, купити цукерок та інших ласощів, приладдя до школи. Підзаробляють на канікулах і студенти, полюючи за грибами.
     
         Для деяких на Перечинщині полювання за грибами є родинною справою. Цілими сім’ями із раннього ранку люди спішать до лісів. Ще й треті півні не співали, а шіковні селяни із кошиками, палицями, ліхтариками й іншим спорядженням, не йдуть, а «летять» по гриби. На день роблять по кілька ходок.
     
        Заробляють на впольованих трофеях залежно від якості й виду гриба. На разі найцінніші гриби – білі (букові, дубові). За них, тобто за кошик біленьких, на ринках Ужгорода й Перечинщини, селяни просять від 150 гривень. Зізнаються, продавати гриби є вигідною справою, адже вдається на них заробити й до 3 і більше тисяч. Головне мати хватку й бажання ходити не лиш по лісі, а й залазити в небачені хащі. Буває і так, що за одним грибом, дістаючи його із хащі, і руки обдереш, і обличчя. В такому разі, грибникам не надто солодко.
     
        Та одягнувшись правильно до лісу, можна позбутись ряд неприємностей. Пан Антон із Перечинщини радить ще малодосвідченим грибникам одягати міцні штани, кірзові чоботи, шапку на голову чи кепку, светр чи іншу кофту із довгими руками. Йдете десь далеко – знадобиться спеціальний грибарський рюкзак і плащ про всяк випадок.
     
        Розмовляючи із грибниками, довідалась одну таємницю Та й не одну, а кілька одразу. І де ж ці найтаєм ніші грибні місця на Перечинщині, де родять так рясно гриби? То ж будьте готові почути маленькі ці тайни. А отже, найгрибнішими місцями на Перечинщині, за словами тутешніх асів тихого полювання, є кілька урочищ.
     
    В урочищі «Тінь»(с. Зарічево) полюють за білими грибами, квочками (федоргомба) місцевою говіркою, та гливами, які ростуть на повалених деревах, – ділиться інформацією місцева грибарка пані Олена. - Урочище «Коблики», що у Тур’я-Реметі у цю пору теж манить грибами. Тут знаходять вітамінні гриби лисички, збагачені йодом, коралові гриби, серед яких гриб –Герицій-кораловидний та, звичайно, білі гриби. В урочищі «Ниви», яке теж у цій глибинці, люди полюють за підберезниками й підосичниками, знаходячи їх у густій високій траві.
      До слова, підосичники, або ж топольові місцевою говіркою, посідають вагоме друге місце на грибному ринку після унікальних та ароматних білих грибів.
     
        А ще на Перечинщині знаходять і справжні делікатесні гриби – трюфелі. Хто із місцевих їх пробував, кажуть на смак, як горіхи. Куштували цей гриб не так і давно у Перечинській «Підкові». Гриба у тутешніх лісах відшукав Господар закладу Михайло Барник. То ж і у наших лісах є частинка Італії та Франції, де трюфелі найбільш поширені.
     
        Що до торгівлі грибами, на цей час на Перечинщині майже у всіх населених пунктах, біля будинків при дорозі, люди торгують розмаїттям грибних трофеїв. Тут і букові, і підосичники… А поряд зі свіжим «грибним царством» і гарно висушені білі гриби у трилітрових банках. Сушені білі гриби – від 250 гривень.
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото автора.
     
     
     
  • До учнів Перечинщини завітав Новий Рік (Фото)

     

       Новорічні ранки вже відбулись майже у всіх школах району. Зокрема, сьогодні новорічне свято зустріли учні Тур'я-Реметівської ЗОШ. Урочистості відбулися у фойє навчального закладу.

        Малеча, одягнена у маскарадні костюми, де були і сніжинки, і гноми, й сніговики, та й сама – Чарівниця Зима, дивувала неймовірними сценками. Учні декламували поезію та виконували новорічні пісні, у ході яких проводжали Старий 2016 та закликали Новий – 2017 Рік.

        Неабиякий подив і безліч емоцій у присутніх викликав і різнобарвний хоровод циганів, у ролі яких виступили дівчатка молодших класів.

        У ході урочистостей перед присутніми виступила директор навчального закладу Антоніна Мегела. Підсумувавши досягнення закладу упродовж року, що минає, керівник установи оголосила імена переможців новорічної виставки, а опісля вручила грамоти кращим із кращих. Поряд із цим Антоніною Мегелою, у рамках нового конкурсу, який започатковано директором закладу «Інтелектуальна молодь Тур'я-Реметівської ЗОШ», було вручено заохочувальний грошовий приз у сумі 100 гривень, учениці молодших класів – Ванессі Коряк.

     

         Не забарився і довгоочікуваний персонаж цього дійства – улюблений дітьми бородань – червононосий Дід-Мороз, який припас на Новий Рік цілий мішок солодощів. Спонсорувала Діда-Мороза приватний підприємець – Олеся Чурей.

         Наостанок малечі дали змогу повеселитись на повну, гучніше ввімкнувши музичні динаміки й запрошуючи на танці.

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

     

     

  • Завтра у католики Перечинщини матимуть Святвечір

          24 грудня католики у всьому світі зустрічатимуть у родинному колі Святвечір. До цього свята готуються і в родинах римо-католиків Перечинщини.

     

          За традицією, коли у небі засяє перша зірка, що сповістить про народження месії, члени родини сідають за стіл.

     

         Перед початком трапези віруючі обов’язково читають молитву, а потім їдять особливу кашу – кутю. Ії готують із маком, горіхами, родзинками, чорносливом й іншими фруктами. До слова, останнім часом, кутю почали готувати і у більшості православних родин. А оскільки на Перечинщині словаки поєднані родинними зв’язками із тутешніми русинами – українцями, то і в традиціях певна спорідненість. Ну наприклад, у католиків і православних прийнято під час вечері залишати за столом одне місце зі столовим прибором для гостя. Вважається, коли хтось зайде до хати на Святвечір, то сім'я його прийматиме, як рідну людину. Цей звичай було вигадано на знак пам’яті про близьких, що не можуть цього вечора бути присутніми із родиною. Що до звичаїв, подібним є і те, що свят-вечерю, як і годиться, починає ґазда – головний член сім'ї. Він також благословляє ту страву, що лежить на урочистому столі, перед початком Різдвяної вечері.

     

          Опівночі, по Різдвяній трапезі, члени родинивідправляються на урочисту мессу. А 25 грудня – Різдво. Бетлегеми розпочинають веселити оселі Різдвяними колядками та розносити Вертеп із новонародженим Ісусом.

     

         У бетлегемів одягаються не тільки дорослі, а й діти. Але виключно – це парубки й чоловіки. Незмінним атрибутом колядницької групи із давніх давен є спеціальний посох, дерев’яна палиця із бубенчиками. Нею ритмічно вдаряють об землю під час виконання колядок.

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ-БЕЛЕЙ, Перечин-онлайн.

     

    Фото автора.

     

     

     

  • Зима навідалась до Перечинської весни (Фото)

     

        Сьогодні із ранку, 20 березня, на Перечинщині падав сніг.  Білий пух за фільмувала на весняній траві.

     

  • Злива минула. Невтішні наслідки для жителів Перечинщини

     

       

    «Велика вода – велика біда!»

        На Перечинщині останніми днями, у зв’язку із сильними дощами, водною стихією завдано чимало шкоди.

    Уже вдруге у цьому році підтоплює Перечин. Але на цей раз стихією, через вихід із берегів річки Уж, завдано збитків набагато більше, – відзначив нв інтернеті мер міста Перечин Іван Погоріляк.

     

        Наслідками листопадової негоди на Перечинщині є підтоплення будинків, знесення вулиць, земельних угідь, руйнування запасів продуктів через затоплення підвалів.

        На Турянщині вийшли із берегів потічки, розмиваючи дороги. Не винятком є і село Тур'я-Ремета. Хай серйозних підтоплень, за словами керівництва села, і не було. Та деякі із мешканців таки зуміла відзняти, як піднявся рівень місцевої Тур'ї через находження до річки води із ближніх гірських сіл. А пані Ксенія розмістила і своє фото у мережі, як вода розливається на земельні угіддя реметян поблизу річки. Одним словом, стихія на Перечинщині далася взнаки.

        Не пожаліла негода і мешканців верхньої частини вулиці 8-го Березня, що у Тур'я-Реметі. Як зауважують реметяни, зовсім недавно частину вулиці було відремонтовано певним чином. Силою влади й громади вулицю засипали гравієм.

     

    Сьогодні вулицю не впізнати, –жаліється пані Мар’яна. – Після дощів її ще більше розмило водою.

     

    У рибальських чоботях потрібно було йти із Кам’яної, брудний потік лився нашою вулицею. А потік «Ружа» так гудів через підняття рівня води, що й крізь вікна було чути його шум, – розповідає пан Віталій. До деяких господарів на нижньому відрізку вулиці, потічок лився у двір.

     

     

                                                                                                                                                Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн

     

  • На Перечинщині «борються» із льодовими бурульками

     

       Протягом вихідних на Перечинщині мело снігом, вкриваючи усе навколо та ускладнюючи автомобільних рух. А у зв’язку із налипанням мокрого снігу на лініях електропередач, села району були знеструмлені.

        Товстезні шари снігу розламували дерева та полонили дахи будинків. Нині сніг тане і є не енш небезпечним.

        Цілими купами налипнуті шари снігу валяться із віт дерев та зі стріх. І обережність укотре тут не завадить. Окрім того, стікаючий сніг із покрівель замерзаючи, трансформується у колючу, як лезо бурульку. І саме вона може стати причиною летального випадку в результаті чиєїсь необачності.

        Із метою власної безпеки і безпеки дітей, на Перечинщині господарі оббивають висячі бурульки із під стріх і дуже обачно, аби не нароком і не «дістати» бурулькою при її відриві. Адже бурульки при падінні ладні серйозно поранити людину, призвести її до струсу мозку, а не рідко і до смерті. Дуже часто велетенські бурульки нівечать автомобілі, фасади будинків тощо. Із замерзлою глибою не рідко відвалюється і частина покрівлі.

         Бурульки із під дахів будинків, сараїв та інших споруд у обійстях люди завчасно оббивають лопатою, граблями і тичками та наголошують малечі не ходити у цей час по під стріхи й дерева.

     Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

     

     

     

     

     

     

  • На Перечинщині вже заробляють на перших білих грибах

     
    18697555 421237571608027 44065987 o
     
     
        На Перечинщині не тільки ласують першими весняними грибами, а й продають на ринку. Ароматні трофеї знаходять у моху, у великій траві, ялинових, березових та букових лісах. У цей період справжній грибар не дрімає. Ну, а бажання заробити ще й гріш на трофеях із лісу, додає і сил і азарту в улюбленій справі.
     
        По гриби цієї пори мчать і дорослі, і діти. Грибарюють і під час випасу худоби у селах райцентру. Кому пощастить у полюванні за грибами, той і використає дар лісу у власних цілях: чи вдома посмажить, посушить, а бо ж віднесе їх на ринок із метою підзаробити. А оскільки на селах більшість людей лишень і рятуються сезонним заробітком, то для них саме зараз чудова нагода.
     
        По гриби ходять із дерев’яними палицями у разі чого, бо зауважують, окрім звичних трофеїв, можна зустріти і змій. Тож, бути обачними у котрий раз не завадить.
     
         Більшість грибарів та грибарок мчать до лісу далеко із самого рання, аби ніхто і небачив: куди і коли. Ба, і місце вам точно не скажуть(не видадуть). А поодні і навмисне до продажу грибів (як назбирають повний кошик) ними не хвалиться, мовляв, аби удача не зрадила. Трофеї у відерцях чи кошиках, несучи із лісу, накривають хустиною чи светром. А часом, коли грибів удосталь і кошики вже наповнені, то збирають у светр, чи будь-який інший одяг.
     
         На ринку на перші гриби неабиякий попит. Люди зауважують: весняні гриби і смачні, і корисні.
     
        На разі білі гриби, які збирають у лісах району, мешканці реалізують на ринку. Торгують ними і в Перечині, і в Ужгороді. Носять і до автотрас біля населених пунктів.
     
       За кошик білих грибів люди просять від 150 гривень. От і пані Марія – затята грибарка цими днями продала кошик біленьких. Носила гриби до автотраси між Тур’я-Реметою та селом Раком.
     
         Петро Гаврилюк – теж грибар із неабияким досвідом, каже:
     
    Грибів є. Назбирати їх можна! – показує трофеї і з лісу. – Є і білі гриби й «топольові»(підосичники) уже появляються. Однак, треба би дощику на лісовий урожай.
     
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото автора.
     
  • На Перечинщині вже рясніють вербові котики (Фото)

        Весна уже відчутна у садах Перечинщини. Біля обійсть майорять перші квіти – білоцвіти. Ліщина вбралася у довгі сережки. А на вербі уже рясніють і перші весняні котики. У селах району їх звуть по різному: бруньки, міньки або ж мицьки.

     

         Вербові котики володіють не лише естетичною функцією, а ще й лікувальною. Вважається, коли з’їсти освячену у храмі Вербної Неділі бруньку, не буде горло боліти. А ще освяченими вербовими гілками знають легесенько бити один одного, примовляючи: «Не я б'ю, а лоза б'є. Щоб були усі здорові, як котики вербові!». Мицьками б’ють і худобу у стайні, аби сил набиралась і ніхто її не врік.

         Із вербою пов’язано багато легенд. Зокрема, існують прислів’я: «Без верби і калини – нема України», «Де срібна вербиця, там і здорова водиця!», "Де верба – там і вода!".

         Наші предки вважали вербу одним із природних фільтрів і за традицією воду для пиття набирали під вербою. Тому і сьогодні, зберігаючи народні традиції, на Перечинщині вибирають криниці біля верби у саду.

    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
    Фото автора.
     

     

     

     

     

     

  • На Перечинщині встановлено пам’ятну дошку греко-католицькому священику – Віктору Дулішковичу

        Уже 9 років минуло відтоді, як на зовнішній стіні греко-католицького храму Архистратига Михаїла, завдяки зусиллям вірників, постала пам’ятна дошка одному із найперших душпастирів цієї святині – Віктору Дулішковичу.

         Пам’ятну дошку встановили й освятили із нагоди відзначення 55-річчя від дня мученицької смерті Дулішковича.

         За словами тутешніх вірників – греко-католиків, пастирський шлях Віктора Дулішковича, посмертно вшанованого на тілі святині, у глибинці розпочався ще у далекий 1946 рік, а завершився у 1949 році.

         Ті далекі часи (1940-1950рр.) для духовенства були не легкі. Аби послабити роль церкви у суспільній свідомості, радянський режим вдавався до репресій. Духівників переслідували й перешкоджали у їх діях, відправляли до концтаборів, у гіршому випадку – розстрілювали.

         Під суворий вплив репресій потрапив і душпастир Віктор Дулішкович. У 1954 році його життя обірвалось через те, що був розстріляний тодішньою системою у таборі ГУЛАГу в Кенгірі (Казахстан).

         Та хай там як, а дух не вмирає. І людина жива доти, поки її пам’ятають.

        Не забувають і Дулішковича у глибинці. А біля підніжжя його пам’ятної дошки постійно запалюють лампадку у пам'ять про жорстоко убитих священиків під час репресій.

         І до нині реметяни гордяться душпастирем, який і у час неволі не зраджував принципам духовного обов’язку, не даючи себе зломити радянськими атеїстами.

     

    Мирослава ГОЛОВНИЧ, Перечин-онлайн.

     

  • На Перечинщині гадюки атакують помешканя людей

     
    18554346 417862041945580 260364730 n
     
     
        Одне тільки слово із чотирьох літер навіює острах. Від нього мурахи по шкірі. Змія! При цьому слові чомусь одразу уявляють анаконду із фільмів жахів, тоді стає ще моторошніше, мовляв. Та одне, спостерігати за зміями із телеекранів, а інше стикнутися зі змією віч-на-віч.
     
       Далеко іти не потрібно. Мешканці Перечинщини ловлять змій біля обійсть, чи ба, навіть у власних будинках. Причому, трапляються і отруйні види.
     
        Зі зміями жителі району стикаються у власних городах, під час сінокосу. Вони заповзають через відчинені вікна в середину осель. Найчастіше це вужі, полози, мідянки. Та бувають і отруйні гадюки, зауважують.
     
         З усіх відомих випадків, найчастіше змії навідуються до помешкань поблизу лісу.
     
         Пан Юрій із села Раково мешкає під лісом. Чоловік зауважує – змії – вужі та мідянки біля обійстя є звичним явищем.
    – А одного разу, – каже господар,-  упіймав на горищі полоза. Він не отруйний. Зазвичай мешкає благо біля обійсть. Майже постійно біля нашої хати гостює вуж, ми його не чіпаємо, бо знаємо, що теж миролюбний.
     
        Змію, довжиною, близько 80 сантиметрів цими днями зловив у приміщенні своєї оселі пан Михайло із Тур’я-Ремети.
     
       За словами очевидця, гадюка заповзла до обійстя через відчинені двері.
     
    Побачив її згорнуту клубочком на підлозі біля печі, грілася. То був не вуж, не мідянка, і не полоз, що й насторожило позбутись її. На спині у неї був візерунок зигзагом, а живіт жовтуватий. Схоже, то була гадюка, – розповідає.
     
        У результаті, змія нікого не вкусила, дякувати Богу. Її було вчасно й обережно ліквідовано господарями.
     
         Хоч, відомі і більш трагічні випадки, опісля відвідування осель отруйним зміями.
     
        Люди розповідають, що змії найчастіше ідуть на запах молока. Через те, їх можна знайти біля корів дуже часто, на вигоні та у сараї. Тож, будьте обачні!
     
    Мирослава ГОЛОВНИЧ.
     
     
     

Каталог
сайтів України

український каталог